Путівник
Насридська зала: чому барселонське таблао виглядає як Альгамбра
Стиль, що стоїть за арками, і чому його обрали для фламенко-закладу на каталонській вулиці.
Дивіться дати на GetYourGuide ↗Що означає насридський стиль
| Елемент | Що це таке |
|---|---|
| Династія Насридів | Остання мусульманська династія, що правила на Іберійському півострові, з центром у Гранаді |
| Альгамбра | Їхній палацовий комплекс у Гранаді, що дав назву цьому стилю |
| Мукарнас / різьблена штукатурка | Стільникова різьблена гіпсова орнаментика |
| Геометрична плитка (споріднена з азулежу) | Візерунки зірок і багатокутників, типові для цього стилю |
Що означає «насридський стиль»
Насриди були останньою мусульманською династією, яка правила будь-якою частиною Піренейського півострова, з центром у Гранаді до 1492 року. Їхня визначальна архітектурна спадщина — палацовий комплекс Альгамбра: різьблена штукатурка, геометрична плитка та підковоподібні арки, створені для ефекту з близької відстані, а не здалеку. Це стиль, який слід читати повільно, зблизька, а не милуватися ним через двір — і саме тому він досить добре відтворюється в інтер'єрі кімнати, а не у відкритому палацовому комплексі. Саме слово «насридський» походить від Бану Наср — арабської назви династії, і цей стиль іноді ширше називають мавританською або андалусійською архітектурою, хоча «насридський» конкретно вказує на цю останню й найвитонченішу її фазу, а не на раніші будівлі епохи Омеядів далі на південь у Кордобі.
Чому барселонське таблао запозичило його
Сам фламенко має глибоке коріння в Андалусії, і близько тридцятої річниці таблао у 1990 році залу було суттєво переоздоблено в тому насридському стилі — свідомий візуальний зв'язок між залою та мистецтвом, що в ній виконується, а не загальний «іспанський» декор. Чимало фламенко-майданчиків по всій Іспанії спираються на пласкі, узагальнені андалусійські ознаки — коване залізо, керамічну плитку, гірлянди — не дотримуючись конкретної архітектурної традиції так, як це робить ця зала. Мукарнас — стільникова сталактитова склепінна орнаментика, пов'язана з цим стилем — є однією з технічно найвимогливіших форм ісламського архітектурного декору для відтворення, оскільки вона покладається на повторювані тривимірні геометричні елементи, а не на плаский повторюваний візерунок, який можна просто нанести трафаретом або викласти плиткою.
Різьблена штукатурка, а не розпис
Декоративні поверхні відлунюють різьблену штукатурку, а не плаский стінопис — той самий багатошаровий тривимірний рельєф, завдяки якому інтер'єри самої Альгамбри здалеку читаються як текстура, а не як візерунок. Ця відмінність важливіша, ніж може здатися: розписаний візерунок виглядає однаково за будь-якого освітлення, тоді як різьблений рельєф уловлює тіні по-різному залежно від того, де розташоване освітлення зали, що змінює вигляд стін протягом вечора, коли світло для самого виступу змінюється. Справжня реставраційна робота в насридській традиції, такої якості, яку таблао зазначає, не називаючи окремих осіб, зазвичай залучає штукатурів і плиткарів, спеціально навчених технікам, які досі використовуються для підтримки самої Альгамбри — об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО, чия власна консервація є постійно фінансованим фаховим ремеслом, а не одноразовим оздоблювальним замовленням.
Хто це виконав
Власна історія таблао віддає належне реставраторам, навченим у гранадській реставраційній традиції — тій самій дисципліні, що підтримує саму Альгамбру — не називаючи окремих осіб публічно на власному сайті таблао. Це вагома рекомендація навіть без названих імен: гранадська реставраційна школа — це конкретне, визнане ремесло, а не загальне твердження декоратора про те, що він «натхненний» мавританською архітектурою в абстракції. Сині та золоті акценти в насридській плитці зазвичай відлунюють геометрію зірок і багатокутників, що зустрічається в інтер'єрах самої Альгамбри — візуальну мову, побудовану на повторюваних восьмипроменевих зірках і взаємопов'язаних багатокутниках, а не на фігуративних зображеннях, що відповідає ширшій традиції ісламського архітектурного орнаменту уникати репрезентативних фігур у релігійних чи придворних контекстах.
Номер, створений для того, щоб його роздивлялися зблизька
Оскільки в таблао гості сидять близько навколо невисокої сцени, а не на театральній відстані, різьблені деталі на стінах — це те, поруч із чим ви проводите цілий вечір, а не декорація, яку мигцем бачите з місця на балконі. Приходьте трохи раніше, якщо ваша розсадка це дозволяє, і варто справді роздивитися арки та кахлі навколо вашого столика, а не лише сцену — сам зал є частиною того, що ви забронювали, а не просто тлом для нього. Ніщо з цього не є унікальним для Барселони — насрідський декор зустрічається в ресторанах, готелях і культурних закладах по всій Іспанії та за її межами — але поєднання його саме з фламенко-таблао, а не зі звичайним тапас-баром чи готельним лобі, проводить прямішу лінію між дизайном залу та мистецтвом, що виконується в ньому.
Андалусія та Каталонія — пліч-о-пліч
Результат — зала, яка виразно андалузька в каталонській столиці, — нагадування про те, що саме фламенко прийшло до Барселони задовго до того, як ця конкретна зала це зробила, принесене поколіннями андалузької міграції до міста протягом двадцятого століття. Побачити цю історію, вбудовану в стіни, а не просто виконану на сцені, — це, мабуть, те незвичайніше, що пропонує цей конкретний таблао порівняно з шоу фламенко, поставленим у типовому банкетному залі чи готельному бальному залі. Незалежно від того, чи відвідувач приходить, уже знаючи щось із цієї історії, сама зала побудована так, щоб передавати її візуально — арки та кахлі виконують справжню роботу, а не просто слугують узагальненою «іспанською» атмосферою для публіки, яка може й не придивлятися уважно.