Гід
Історія цього дому з 1970 року та митці, які тут виступали
Що насправді задокументовано про історію таблао, а що — ні.
Дивіться дати на GetYourGuide ↗Задокументована історія
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1970 | Таблао відкривається на La Rambla 35 під керівництвом Луїса Адаме та Ірене Альби |
| 1974–1980 | Камaрон де ла Ісла, Фарруко та Томатіто серед виконавців на його сцені |
| 1990 | Залу суттєво переоздоблено в насридському/альгамбрському стилі |
| 2010 | Сорокова річниця за тією ж адресою |
Відкриття на Ла Рамбла
Tablao Cordobes відкрився у 1970 році, і гітарист Луїс Адаме та танцівниця Ірене Альба взяли на себе художнє керівництво новим закладом. На той час Ла Рамбла була робочою вулицею Барселони, а не туристичною променадою, якою вона стала згодом, і відкриття там фламенко-таблао було заявою про те, де саме має бути цей вид мистецтва — не захований у нішевому закладі, а на найбільш прохідному бульварі міста, де кожен перехожий міг почути гітару ззовні. Сама Барселона вже мала значну андалузьку спільноту станом на 1970 рік, сформовану за попередні десятиліття внутрішньої міграції в межах Іспанії, і ця спільнота вже була тією основною аудиторією, на яку спиралися фламенко-заклади міста, ще до того, як міжнародний туризм став більшою часткою бізнесу будь-якого таблао.
Назва
Таблао бере свою назву від Ель Кордобеса — прізвиська тореадора, який домінував в іспанській кориді протягом 1960-х років. Це позичене ім'я з іншої виконавської традиції того періоду, а не твердження про власне розташування закладу (він завжди був у Барселоні, а не в Кордобі). Назвати каталонський фламенко-заклад на честь андалузького тореадора багато говорить про те, наскільки ґрунтовно цей вид мистецтва вже перемістився на північ до 1970 року, принесений поколіннями андалузької міграції до міста задовго до того, як сам таблао з'явився. Мануель Бенітес Перес, тореадор на прізвисько Ель Кордобес, був на піку своєї слави в Іспанії протягом 1960-х — саме з цього конкретного культурного моменту позичена назва таблао, а не з якогось загального посилання на саме місто Кордоба.
Перше велике десятиліття
Власна історія таблао називає Камарона де ла Ісла, Фарруко та Томатіто серед фламенко-артистів, які виступали там протягом середини та кінця 1970-х — трьох імен, найбільш пов'язаних з модернізацією фламенко-канте та гітари в той період. Камарон зокрема широко визнаний одним із найвпливовіших співаків за всю історію фламенко двадцятого століття, тож сцена, яка приймала його у своє перше десятиліття, за будь-яким мірилом уже була серйозним майданчиком, а не туристичною зупинкою. Фарруко, одне з імен, пов'язаних з першим десятиліттям таблао, належав до фламенко-династії, чиї нащадки залишаються провідними виконавцями цього мистецтва й сьогодні, і саме тому згадка його імені конкретно важить більше, ніж розпливчасте твердження про «легендарних виконавців».
Наступні покоління
Подальші десятиліття привели молодших виконавців, пов'язаних із більш сучасним фламенко, через ту саму залу, оскільки художнє керівництво таблао змінювалося з роками. Ця модель — заклад, який постійно оновлює свій склад, а не застигає навколо зірок однієї епохи — є частиною того, чому він продовжує працювати безперервно, а не перетворився на музейний експонат, що торгує лише своєю репутацією 1970-х. Кар'єра Томатіто, яка тривала далеко за межами його ранніх виступів у закладах, подібних до цього, згодом включала тривалі співпраці, задокументовані набагато ширше, ніж будь-що конкретне з якогось окремого виступу в таблао 1970-х років.
Що не задокументовано
Публічні джерела розходяться щодо того, хто саме заснував таблао комерційно, а хто керував ним художньо, і власний сайт таблао не називає конкретних реставраторів, які стояли за ремонтом 1990 року. Там, де записи нечіткі, цей путівник каже про це прямо, а не здогадується — незаперечними фактами є дата відкриття 1970 року, адреса La Rambla 35 та художнє керівництво Адаме й Альби, і саме на цих фактах ґрунтується ця сторінка. Безперервність таблао крізь зміни в політичних та економічних обставинах самої Іспанії з 1970 року — включно з переходом після смерті Франко у 1975 році — сама по собі є частиною історії, хоча цей путівник не намагається детально описати, як саме заклад був зачеплений протягом того періоду.
Понад п'ятдесят років, одна адреса
Цей заклад безперервно працює за адресою La Rambla 35 з 1970 року — тривалий строк для будь-якого закладу з однією адресою на вулиці, яка за цей час зазнала чималих змін: магазини, бари та інші заклади навколо відкривалися й зачинялися протягом п'яти десятиліть. Ця безперервність варта того, щоб зважити її проти новішого закладу без порівнянного досвіду: зала, яка збирає публіку ще відтоді, як більшість сьогоднішніх відвідувачів навіть не народилася, мусила робити щось правильно, і не лише завдяки розташуванню. Відвідувач, бронюючи сьогоднішній сеанс, певною мірою ступає до зали, чия власна історія розгорталася приблизно паралельно до перетворення Барселони з переважно внутрішнього міста на одне з найвідвідуваніших у Європі — це більша історія, ніж будь-яке окреме вечірнє шоу, але саме на неї тихо натякають і стіни зали, і дата її відкриття у 1970 році.